ПЕРЕДОРУЧАТИ, аю, аєш, недок., ПЕРЕДОРУЧИТИ, учу, учиш, док., перех.
1. Доручати іншому
виконання того, що повинен був виконати сам.
Скликання засідання обласкому, конспірування його та
гарантування безпеки було покладено саме на Олександра
Столярова, і він від початку до кінця всі ці заходи
здійснив особисто, не передоручаючи нікому (Юрій Смолич,
V, 1959, 100); У дослідній не затримувався [Каргат]:
передоручив там усе хімікам-апалітикам (Юрій Шовкопляс,
Інженери, 1956, 293);
// Доручати, довіряти охорону
кого-, чого-небудь, турботи, піклування про когось,
щось, догляд за кимось, чимось іншій людині. Долю
хворих, що тільки в цій клініці й гадають знайти
порятунок, передоручає [Шостенко] людині, яку колись
ледве терпів коло себе? (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 321);
Вона не мала змоги відірватися на фільварок, щоб
попоратися біля корів, і передоручила їх Петруні
(Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 189).
2. Передавати іншому право дій за дорученням (у 2 знач.), раніше надане самому. Довірений, що передоручив виконання іншій особі, повинен негайно повідомити про те довірителя (Цивільний кодекс УРСР, 1950, 42).