ПЕРЕДОВИ́К, а, чол.
1. Той, хто випереджає інших,
домагається найбільших успіхів у роботі. Я одразу
пішов угору. З одного боку — бригадир молоді,
передовик соцзмагання, що виконував цеховий план і давав
товаришам високий заробіток, пошану на урочистих
зборах. З другого боку — футбольний мастак (Юрій Яновський,
II, 1954, 18); Передовики — це люди, які щороку
за будь-яких природних умов вирощують високі
врожаї, добиваються високої продуктивності
тваринництва (Радянська Україна, 9.II 1961, 1); Нарада передовиків
сільського господарства.
♦ Вийти в передовики — те саме, що Вийти в
передові (див. передовий); Ходити в передовиках — те саме,
що Ходити в передових (див. передовий). — Чула, як
дівчата до війни своїм льоном на всю країну
прославились?.. А тітка Одарка — її тільки слухай, вона сама
до війни в передовиках ходила (Василь Козаченко, Сальвія, 1956,
17).
2. Тварина, що йде попереду інших у стаді, зграї, упряжці; вожак. Із диким виттям плигали вовки на спини оленям. Зуби врізувалися у шиї тварин. На оленя-передовика кинулось кілька вовків (Микола Трублаїні, I, 1955, 192).
3. рідко. Той, хто веде за собою народні маси. Так виростає агітатор, Натхненний мас передовик, Що ними партія багата Із року в рік, із року в рік (Павло Усенко, І сьогодні.., 1957, 110).