Словник української мови

ПЕРЕДПЛА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕДПЛАТИ́ТИ, ачу, атиш, док., перех. Складати угоду про надсилання друкованого видання з попередньою його оплатою та одержувати це видання за такою угодою. Роман Гарасимович, крім газет, передплачував з десяток різних журналів (Олесь Донченко, V, 1957, 510); Сходив [Давид] потім на пошту, вкинув листа в редакцію газети «Голос праці» й передплатив газету на три місяці для хати-читальні на ті гроші, що зібрали тоді ж у неділю (Андрій Головко, II, 1957, 82);
//  Вносити своє ім'я в списки учасників якихось позик, відрахувань і т. ін. Незабаром після перевороту 18 брюмера Бонапарт скликав паризьких банкірів і запропонував їм передплатити позику (Нова історія. Підручник для 8 кл., 1956, 88).