в означеннях
Тлумачення, значення слова «передражнювати»:

ПЕРЕДРАЖНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕДРАЖНИТИ, ажню, ажниш, док., перех.

1. Підсміюватися над ким-небудь, піддражнювати когось, копіюючи його міміку, рухи, манеру говорити і т. ін. Дівкою Оксана була скрізь весела та смішлива і така, що як було захоче, то всякого розсмішить, як почне всіх передражнювати або складати пісні (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 246); Вона викривила лице, по-дитячому передражнюючи доктора (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 141); У нашому дворі мене обступила малеча й почала просити, щоб я передражнив кого-небудь (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 38);
//  Повторювати чиїсь слова, підкреслюючи інтонацією своє іронічне, несхвальне, насмішкувате ставлення до них. [Панас] Корову? За таке діло корову? [Степанида:] Ох, матінко, корову! [Гершко (передражнює):] Корову! Ну да, корову! Не даєте, га? (Марко Кропивницький, I, 1958, 131); — «Владико! Владико!» — передражнив єпископ. — Я, друже мій, зараз, як бачиш, без ряси (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 249);
//  Наслідувати кого-небудь, поводитися, як хтось; імітувати, відтворювати що-небудь. — Я вийду попереду, а ти зараз виходь за мною, — сказала Балабушиха. — Але ти, Насте, не вмієш ефектно виходити до гостей: ти передражнюєш мене, й воно виходить дуже вже з повагом (Нечуй-Левицький, III, 1956, 236); У присмерку осінньої алеї Згрібають діти каштановий лист І пісеньки наспівують своєї, Синиці передражнюючи свист (Максим Рильський, I, 1960, 315); Дід любив кашляти. Кашляв він часом так довго й гучно, що, скільки ми не старалися, ніхто не міг його як слід передражнити (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 464).

2. перев. док. Розсердити, роздратувати всіх або багатьох. Якби не запаслися з дому ціпками, то нічим було б тепер навіть від собак відборонитися... А скільки їх, ікластих, передражнили криничани за ці дні! (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 21).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 175.

Коментарі (0)