в означеннях
Тлумачення, значення слова «перегоряти»:

ПЕРЕГОРЯТИ, яє і рідко ПЕРЕГОРАТИ, ає, недок., ПЕРЕГОРІТИ, рить, док.

1. Закінчувати, переставати горіти. Я помітив, що ліс у тому місці, звідки починалася пожежа, вже перегорів (Юрій Збанацький, Крил. гонець, 1953, 19);
//  Згоряти до кінця, повністю. Вивалили з казана його [Грицькове] обгоріле тіло.. Хто зна, що завтра другому не прийдеться.. віддати частину і свого жиру на прибуток хазяїнові? А там воно [тіло загиблого] піде на світло і вдруге перегорить уже в свічці (Панас Мирний, I, 1954, 49);
//  перен. Проходити марно, не лишивши сліду (звичайно про пещасливе життя). Микола.. тихо промовив, махнувши рукою: — Все померло, й сліду не зосталось. Марно перегоріло й перетліло моє життя (Нечуй-Левицький, II, 1956, 257).

2. перен. Бурхливо виявившись, зникати, проходити (про почуття, переживання і т. ін.). Відколи вже все те перегоріло, перетліло, а й досі, як інше згадаєш, то за плечима й морозом, і вогнем всипне (Марко Вовчок, VI, 1950, 304);
//  Заспокоюватися, втамувавши свої почуття, бажання і т. ін. (про людину). [Мархва:] Молода, каже, як молода: ще не осілася, не перегоріла, часто її гріх путає (Панас Мирний, V, 1955, 66); Усе в собі тамує [Іван], а вже коли перегорить, відстоїться, тоді, може, колись і розкаже (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 227).
Серце (на серці, всередині) перегоріло в кого і без додатка — хтось заспокоївся після тривалих страждань, переживань. Що ж, воно [серце] й перегоріло І, як злото, чисте стало, Так зате його навіки Вкрило чорне запинало... (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 163); — А що, свате Герасиме, чи перегоріло вже на серці?.. (Любов Яновська, I, 1959, 356); Видно було, що в Івана Пісні вже все перегоріло всередині — ані серця, ані мозку, ані крові там не лишилось (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 217).

3. Підгоряючи, згоряючи, псуватися. Коли в сплав криці попадає чужорідний матеріал — він перегоряє, не витримує гарту (Василь Еллан, II, 1958, 141); [Гапка:] Ох, курча в печі перегорить; піти відсунути (Володимир Самійленко, II, 1958, 115).

4. Псуватися від надмірного нагрівання, довгого горіння. Коли у відпаяній трубці перегорить катод або розплавиться анод, то такою трубкою вже не можна користуватися (Рентгенографія металів, 1959, 16);
//  Ламатися, переламуватися в місці надмірного нагрівання. Пекли кислиці вони на прутиках у жару. А Петьчин прутик перегорів, і кислиця десь у жару загубилася (Андрій Головко, 1, 1957, 248);  * У порівняннях. Оружжя козацьке пощербилося рублячи — отже й задзвеніло востатнє [востаннє] й розпалося, як перегоріло (Марко Вовчок, I, 1955, 334).

5. перен. Псуватися, ставати неїстівним (про материнське молоко). В Галинки перегоряло материнське молоко (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 55).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 155.

Коментарі (0)