ПЕРЕГОВО́РИ, ів, мн.
1. Розмова, бесіда з метою обмінятися думками або домовитися про що-небудь з кимсь. З своєї брички Тарас почув переговори візника і, мабуть, станційного доглядача (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 332); Телефонний комутатор має сигнальне обладнання, що дає можливість диспетчерові бачити і чути, який з абонентів викликає його для телефонних переговорів (Сигналізація, централізація і блокіровка.., 1955, 8).
2. Обговорення з метою з'ясування думок, настроїв
сторін або укладення угоди. — Я думаю нині ще йти
до твоїх тухольців для переговорів: хочу обіцяти їм
тебе взамін за вільний прохід (Іван Франко, VI, 1951, 102);
Червоне командування запропонувало білим військам
здатись і вислати для переговорів парламентера (Олесь Гончар,
II, 1959, 402).
Іти (піти) на переговори — починати переговори
(у 2 знач.). Суворов до самого кінця дня не втрачав
надії, що Айдозлі-Мехмет-паша врешті схаменеться й піде
на переговори (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 338).