ПЕРЕГРИЗАТИ, аю, аєш, недок., ПЕРЕГРИЗТИ, зу, зеш; мин. ч. перегриз, ла, ло; док., перех.
1.
Гризучи, розділяти на частини. Якби кайдани
перегризти, То гриз потроху б (Тарас Шевченко, II, 1963, 58); Коли його
[спрута] витягали, він обвивав лапами руку, присисався
до неї і жер нас розлюченим оком. Але Джузеппе
пеньками зубів перегризав йому шию (Михайло Коцюбинський, II, 1955,
417); Сергій сердито перегриз зубами сирову нитку
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 161); * Образно. Ніхто їх не гнав,
ніхто не заставляв — самі шукали атаки, щоб згорати
у ній, шукали дроту, щоб перегризати його (Олесь Гончар,
II, 1959, 444); — Вже мені сириця тіло з'їла, а залізо
кості перегризло, а темниця очі помутила (Леся Українка,
I, 1951, 391).
Горло (горлянку) перегризати (перегризти) кому і без
додатка: а) гризучи, кусаючи за горло, позбавляти
кого-небудь життя. Очі її дивились люто, як у вовчиці,
коли вона шукає здобич для своїх вовченят і ладна
будь-кому перегризти горлянку (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 137);
б) жорстоко, нещадно розправлятися з ким-небудь,
боротися проти кого-, чого-небудь. — Ой, що тепер
роблять люди... Горло один одному перегризають за
шматок хліба... (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 117); — Коли
покличуть воювати — піду, ворога на нашу землю не
пустимо, горло перегризем (Антон Хижняк, Д. Галицький,
1958, 15); Я буду крутий за правду і за інтереси нашого
колгоспу, коли треба, горло перегризу, а спуску не дам
(Василь Кучер, Прощай.., 1957, 341).
2. Гризучи, кусаючи, позбавляти життя, загризати (всіх або багатьох). — Для чого ти в світі живеш? — зціплює зуби Дмитро. — Не життя, а нещасний карбованець тебе тримає, за нього всіх перегриз би, як лютий звір (Михайло Стельмах, II, 1962, 390).
3. Згризати, розгризати все або багато чого-небудь. Заким вони вернуть, компанія перегризає по шматку брукви (Іван Франко, VI, 1951, 148); З міс Мері Майнл сталась істерія. Вона перегризла всі нігті своїх сухих пальців (Юрій Мокрієв, Сто.., 1961, 54).