ПЕРЕГУ́ДИ, ів, мн., розм. Те саме, що пересуди; поговір. Здавалося, вже треба було б звикнути до всяких перегудів, але вони й досі боляче шмагали його тіло і гордість (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 115).
ПЕРЕГУ́ДИ, ів, мн., розм. Те саме, що пересуди; поговір. Здавалося, вже треба було б звикнути до всяких перегудів, але вони й досі боляче шмагали його тіло і гордість (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 115).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 158.