в означеннях
Тлумачення, значення слова «перегукуватися»:

ПЕРЕГУКУВАТИСЯ, уюся, уєшся і рідше ПЕРЕГУКАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.

1. з (між, поміж) ким, через що і без додатка. Обмінюватися з ким-небудь голосними криками, словами і т. ін. Хлопці вгляділи Марію й почали перегукуватись з нею (Нечуй-Левицький, II, 1956, 140); Розходилися з улиці по домівках. Дівчата перегукувалися одна з одною, щоб не так було страшно (Панас Мирний, I, 1954, 219); Десь хтось перегукувався, мабуть через річку, що протікала поблизу (Дмитро Ткач, Черг. завдання, 1951, 6); Поранені кликали на допомогу. Сусіди перегукувались між собою, довідуючись, хто з них живий (Олесь Гончар, III, 1959, 366);  * У порівняннях. Під віконечком соловейко у вишнях свиснув, трохи оддалік другий, третій.., наче вони б перегукувались (Марко Вовчок, I, 1955, 345);
//  Давати знати одне одному про себе голосними вигуками, криками, піснями і т. ін. Сторожі перегукувались ясеновими калаталами (Василь Кучер, Пов. і опов., 1949, 12); Вівчарі щовечора, ведучи до кошар свої отари, перегукуються між собою чабанськими співанками (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 19);
//  Обмінюватися якими-небудь сигналами. Володя чув, як перегукувались радіостанції пароплавів та полярних островів (Микола Трублаїні, Хатина.., 1934, 4);
//  Відгукуватися на який-небудь звук (про луну); відлунюватися. Від усіх тих голосів, злитих в собачий хор, пішла стоголоса луна перегукуватись нетрями (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 3); У долину за ядрами покотилися хмари чорного диму, по лісу перегукувалася луна (Іван Ле, Наливайко, 1957, 91);
//  Одночасно або навперемінно видавати голосні звуки (про тварин). Коники перестають перегукуватись у траві (Панас Мирний, IV, 1955, 322); За вікном згасали зорі, і в гострому передсвітанковому холоді дзвінко перегукувалися треті півні (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 162);
//  Звучати відповідно до яких-небудь інших звуків, в унісон. Співали пташки, славлячи весну, і дівчата.. перегукувались з пташками (Олександр Довженко, I, 1958, 483);
//  Видавати голосні звуки по черзі в різних місцях. Громові постріли гаубиць через короткий інтервал перегукуються з глухішими розривами (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 530); Надходив вечір. Десь на Дніпрі перегукувалися пароплави (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 7).

2. перен. Бути схожим на кого-, що-небудь, нагадувати когось, щось. Багато можна було б ще нагадати тих рядків з «Кобзаря», які перегукуються з нашою дійсністю (Павло Тичина, III, 1957, 327); Українські народні пісні про будівництво нового суспільства перегукуються з народнопісенною творчістю братніх народів СРСР, особливо російського (Народна творчість та етнографія, 4, 1961, 15);  * У порівняннях. Звали його модним ім'ям Ростислав, і це мовби перегукувалось з його високим не по літах зростом (Іван Ле, Право.., 1957, 43).

3. Пас. до перегукувати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 158.

Коментарі (0)