ПЕРЕГИНАТИ, аю, аєш, недок., ПЕРЕГНУТИ, ну, неш, док., перех.
1. Згинати що-небудь навпіл, під кутом, дугою і т. ін. При складанні аркуша паперу його перегинають і ..пригладжують аркуш по лінії згину (Гурток «Умілі руки в школі», 1955, 19).
2. Згинаючи, нахиляти (тулуб, спипу, шию і т. ін.).
Добриловський ще раз граціозно й якось м'яко нахилив
шию й голову.., перегнув пополовині свою тонку
фігуру, та й сів у крісло (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 127);
Першим знепритомнів тамада.. Коліна перегнув, спину
зігнув (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 138); Вони майстерно
скрутили незграбну постать, зірвали з неї штани і
вдвоє перегнули Бараболю на лаву (Михайло Стельмах, II, 1962,
87);
// безос. Робити зігнутим, горбатим і т. ін. На спині
[в панка] був справжній горб.. — Ну й цього
перегнуло! — подумав Чіпка (Панас Мирний, II, 1954, 151).
3. перен. Проїздити, проходити, обгинаючи
що-небудь. Автоколона вихопилась за парк, перегнула
Капустяну балку і незабаром влилася в бурливий потік
центральної вулиці (Яків Баш, Надія, 1960, 467);
//
Рухаючись у певному напрямі, перетинати шлях кому-,
чому-небудь іншому. Хмара прискорює рух правого крила,
щоб перегнути машині шлях, а «Победа» припускає
хід, сподіваючись проскочити під хмарою, не
наразившись на зливу (Юрій Яновський, II, 1954, 198).
4. перен., розм. Припускатися перегину (у 2 знач.). — Отак і з вами буде: покрутитеся трохи в селі і втечете. — Ну, це ти, Серьожо, перегнув. З вашого села я нікуди не піду (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 142).
5. Згинати більше, ніж треба.
♦ Перегинати (перегнути) лінію яку — будучи
занадто ретельним, діяти неправильно. — Треба вести
себе так мудро, щоб.. не перегнути бригадирської
лінії. Таку вести лінію, щоб і бригадир залишився
хорошим, і людям було добре (Степан Чорнобривець, Красиві люди, 1961,
125); Перегинати (перегнути) палку (палицю) —
впадати в крайність, виявляти надмірну ретельність у
чому-небудь. Гулька перехопив його погляд, збагнув, що
перегнув палку, посміхнувся: — Горілка починає водити
язиком. Давай на цьому поставимо крапку (Микола Ю. Тарновський,
Незр. горизонт, 1962, 139).