Словник української мови

ПЕРЕКАЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕКАЛІ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Калічити всіх або багатьох. В декількох змаганнях берлінці перекалічили чимало гравців, і їхньою грою перестали цікавитись (Юрій Яновський, II, 1954, 24);
//  безос. Могло бути, що діти надибали десь старий снаряд, який не розірвався, стукнули, мабуть, по ньому, і він тепер вибухнув. Коли це так, то, мабуть, половину дітей перекалічило (Петро Панч, II, 1956, 211).