ПЕРЕКАЗИ́ТИСЯ, ажуся, азишся, док.
1. Сказитися, стати скаженими (про всіх або багатьох тварин). Усі собаки переказились.
2. перен., розм. Стати несамовитим; оскаженіти (про всіх або багатьох людей). — А нам же яка порада буде? — загули козаки, дивлячись, що усе їх начальство чи переказилось, чи кат їх зна (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 163); — Чи ви переказилися, чи дурману наїлися, чи що з вами сталося? — кричав сердито о. Лука (Степан Васильченко, I, 1959, 121).
3. перен., розм. Заспокоїтися після буйства, витівок,
пустощів. Незважаючи на свій поважний вік, як сидів,
він перекинувся головою вниз, покотився в яр, став там
дубала, подригав ногами. Обоє товариші чекали,
сміючись, поки Кость переказиться (Степан Васильченко, II, 1959, 153);
* Образно. Згодом Лаврик, зігрівшись у Даринчиних
обіймах, заснув, а ще згодом, як трохи переказилася
гроза, — задрімала й Даринка (Іван Вирган, В розповні літа,
1959, 275);
// Стати статечним, розсудливим після
бурхливого, гулящого життя, нерозважних вчинків;
споважніти. Мати і тітка Олена тепер уже не лаяли і не
проклинали Надію, а всіляко допомагали їй. Вони казали,
що Василь переказиться та й стане господарем і
добрим чоловіком (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 57).