Словник української мови

ПЕРЕХЛЮ́ПУВАТИСЯ, ується, недок. Хлюпнувши, переливатися через що-небудь (про рідину). В земну глибінь.. поволі-поволі опускається торпеда-цебро і так само поволі підіймається звідти, важко перехлюпуючись (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 75);  * Образно. Над лісом плив місяць-повень і перехлюпувалось через береги бездонне небо (Юрій Збанацький, Доля, 1961, 33); Буйні хвилі квітів усіх барв і пахощів залили усе довкола хати, полізли по стінах до даху, перехлюпнулися через тини і паркан крученими паничами, виткими трояндами, виноградом (Вітчизна, 1, 1965, 155);
//  перен. Вкриватися хвилями, хвилюватися під дією чого-небудь. Чи є більша втіха для ока, ніж буйнування зелених нив, що, доки сягне око, перехлюпуються сизими хвилями? (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 274).