Словник української мови

ПЕРЕХНЯБИТИ, блю, биш; мн. перехняблять; док., перех. і чим, діал. Перехилити (у 1 знач.). Незручно перехнябивши під тягарем голову, полегшено, по-дитячому усміхався [Юрко] (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 47); Отець Миколай, стараючись, показав губами і обличчям, як ота гидь, що так налякала його, перехнябила у сні пащеку (Михайло Стельмах, I, 1962, 486);
//  Пересмикувати. Дядько поправив шапку і недовірливо перехнябив плечима (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 175).