в означеннях
Тлумачення, значення слова «перехоплювати»:

ПЕРЕХОПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕХОПИТИ, хоплю, хопиш; мн. перехоплять; док.

1. перех. Зупинити кого-, що-небудь під час руху. Василіу йде до хати молодої. Тут його перехоплює група хлопців, які вимагають викупу за дівчину (Михайло Чабанівський, Балкан, весна, 1960, 302); Він розкинув по всіх шляхах невеличкі загони?, наказавши їм перехоплювати й вертати всіх, хто їхав до Базавлуку (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 407); Бігла, бігла [Маруся], поки, вискочивши з хати, не заступив чоловік їй дорогу і не перехопив (Гнат Хоткевич, II, 1966, 256); Після спектаклю я перехопив на Сумській таксі й одвіз спершу Тамару, а потім Олену додому (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 83);
//  Затримувати те, що тече. Мелашка одразу заплакала так, що сльози полились а її очей річкою на стіл. Вона ледве встигла перехопити їх рукавом (Нечуй-Левицький, II, 1956, 341);  * Образно. В одну ніч сніги почорніли, і коли вранці блиснуло гаряче сонце, тисячами струмків вже мчали в долини, доки їх не перехопили ріки (Володимир Гжицький. Опришки, 1962, 250);
//  Наздоганяти у дорозі з метою затримання. Князь Святослав велів двом тисячам кінних воїв негайно переплисти Дунай і мчати лівим берегом до Доростола, щоб перехопити болгарські лодії [човни] (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 355);
//  Зустрічати, йдучи напереріз (під час полювання або переслідування). — На світанку провела я Михайла до лісу, показала, якою дорогою йти, щоб німці не перехопили (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 40);
//  Перегороджувати шлях військам ворога під час війни. Перехопити дорогу;
//  перен. Вибирати зручний, слушний момент. Послухавши трохи, Шавловський перехопив коротку паузу і, немов у щілинку, вставив свою фразу (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 22).

2. перех. Брати собі, затримувати в себе те, що переміщається, звичайно беручи його руками. — Це ви мені несете? — зупинив її Довбня, перехоплюючи стулець у свої руки (Панас Мирний, III, 1954, 209); Іванко перехоплює кліщі в свої руки і вже сам перевертає залізяку, яка стає слухняною (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 200); Підручний підійшов до крана. Слинько стояв поруч, готовий при першій же помилці перехопити деревину ручку (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 241);
//  Передавати, перекидати з однієї руки в іншу. Потім, зігнувшись, пильно заглядає [сторож] до печі, перехоплюючи руками, викручує з посивілих жарин горщик (Михайло Стельмах, I, 1962, 258);
//  Брати, хапати чужу руку або руки в свої з метою припинити якусь дію. Стадницький рішуче піднімає нагай над головою хлібороба.. Але панську руку перехоплює чорна селянська (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 50); Випив і замахнувся вазою, щоб розбити її об паркан. Але Бондарчук миттю перехопив руку Геннадія (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 98);
//  Ловити, уловлювати (радіохвилі, проміння і т. ін.). — Вийшов [Мамура] на подвір'я, де сніги з-під хмар перехоплювали сонячне проміння (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 114); Пильно поглядали з своїх постів вахтові, але все навколо було спокійно. Жодного підозрілого димка на обрії; чутливі антени не перехоплюють жодного обривку ворожого радіошифру (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 127).

3. перех. Затримувати кого-небудь, раніше за інших пропонуючи щось. Ліворуч від Дніпра недалеко були й Клімати, де жили греки-херсоніти — хитрі, меткі, спритні люди, що завжди тут перехоплювали гостей і вміли краще, ніж угличі й тиверці, торгувати (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 334);
//  Захоплювати що-небудь, призначене для інших, випередивши їх. — Що вони роблять? — обернувся до голови здивований скульптор. — О! Та хіба ви не знаєте? Штучне запилення.. — Здрастуйте, дівчата! — гукнув, вводячись навшпиньки, голова. — Бджоли на вас скаржаться, перехоплюєте їхню роботу... (Олесь Гончар, I, 1954, 506); Сахновський оглянувся на двері й розповідав: — На пошті сьогодні листа перехопив — заказний у «Голос праці» (Андрій Головко, II, 1957, 142); Арсен перехопив рахунок, заплатив, і вони пішли до воріт (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 163);
//  Привласнювати те, що належить іншому або іншим. [Сокирочка:] (Бачить, як Надія поривається сказати щось, перехоплює ініціативу). Ви про солому, а Надія ось Мені за хмиз виказувати буде (Олександр Підсуха, Жарти.., 1968, 9); Михайло з подивом зиркнув на Федора, посміхнувся: — Ти мої думки перехопив, Федю Мені оце теж подумалось: «Заснути б під оцим дубом, злитися з ним і бачити все те, що діятиметься...» (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 437);
//  перен. Ловити, підмічати чий-небудь погляд, рух і т. ін. Вона ж у тривозі сумній, вона стереже ухом кожнісіньке словечко, перехоплює оком усякий погляд, сама на лиці міняючись (Марко Вовчок, I, 1955, 171); Краще не дивитись учителеві у вічі, але не дивитись неможливо: його очі перехоплюють кожний її рух (Олесь Донченко, V, 1957, 515); Дарка випадково перехопила її повний порозуміння погляд з Стефою Сидір (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 107).

4. перех. і неперех., розм. Перебивати, переривати чию-небудь розповідь, розмову і т. ін. [Каторина:] Все плаче та вбивається!.. Чого ж тобі ще бракує.. Усі тобі завидують, а ти... [Сотничиха (перехоплює):] А я завидую найбіднішій хуторянці. З милим і в простій хатинці була б щасливіша! (Олекса Стороженко, I, 1957, 290); По другій чарці розговорилися. Говорили всі, перехоплюючи один одного (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 44); — Коли ж ти знаєш усюди, де що діється, то скажи мені, бабусю, що робить тепер... — сказала Олена.. А бабуся перехопила та й каже: — Дем'ян? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 197).

5. перех. Обхоплювати рукою або руками кого-, що-небудь. Василина.. вирвалась з обіймів, але міцні руки Салогана знову перехоплюють її стан (Михайло Стельмах, 1, 1962, 583).

6. перех. і без додатка. Стягувати що-небудь в якомусь місці. Цвітасте платтячко огортало її пружну постать, перехоплюючи в талії (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 193);
//  Обвивати, оперізувати що-небудь чимось.

7. перех. Розташовуватися поперек чого-небудь. Коли хто-небудь підводився, то з ним підводилася і розпрямлялася його тінь і ставала такою довгою, що перехоплювала весь луг (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 253); Ріка перехопила півперек усю вузеньку долину, на якій лежить село (Іван Франко, III, 1950, 7).

8. перех. Здавлювати, стискувати (горло, дихання і т. ін.). [Долорес:] Я сподівалася, що сеє буде... але щоб так мою остатню мрію я мусила ховати... (Голос її перехоплює спазма стриманих сліз) (Леся Українка, III, 1952, 369); Тількижце не сльози у знемозі Горло перехоплюють в цю мить (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 21);
//  Викликати спазму, припиняти на мить дихання. Над ранок ударив мороз, сніг під ногами зарипів на високих потах, холод перехоплював дух (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 246); Лють перехоплювала Тарасові подих, придушений солодким димом кадил (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 76);
//  безос. — Наша справа вистояти, — закінчив він тихо і відчув, як перехопило в нього в горлі.. — Вистоїмо? (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 402); Стецько й справді мов умирав; дух йому перехопило, горло стиснуло (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 52);  * У порівняннях. Але, може, те, що вона враз замовкла, немов їй перехопило подих, надало цим словам такої сили, що стара жінка вражено підвела голову (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 394).

9. перех. і без додатка, розм. Нашвидку, мимохідь їсти що-небудь. Вже деякі [одрадяни], виголодавшись, махнули додому хоч чого-небудь перехопити (Панас Мирний, IV, 1955, 254); Кесар кликав [хлопців] до їжі: — Перехопимо всухом'ятку, а на вечерю риби наловимо (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 48); Вибори тривали мало не до смерку. Кому недалечко до хати, ті перехопили борщу (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 183).

10. перех. Розживатися чимось, діставати що-небудь. Мати завжди підсовувала йому кращий шматочок: часом спече якусь лакомину, перехопить десь сала, заріже курку (Спиридон Добровольський, Олов'яні солдатики, 1961, 98);  * Образно. Гішпанка, ніби Прометей, Перехопила вогню з неба; Стрілками він пашить з очей (Павло Грабовський, I, 1959, 233);
//  Позичати що-небудь на деякий час. Був він водночас вельми популярним поміж усіх гульвіс лихварем, в якого завжди можна було перехопити сотню або тисячу — під п'ятдесят процентів місячних (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 74).

11. перех., перев. у сполуч. із сл. духом. Дуже швидко переправляти кого-, що-небудь на другий бік річки, озера і т. ін. — Я тебе духом перехоплю човном на той бік, а там чагарником, полем — та й вийдеш на шлях (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 337); Одного разу за її наказом він перевіз її на другий берег Дніпра, і хоч як йому було тяжко для рук, перехопив її одним духом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 449).

12. перех. і через що, за що, перен. Виявляти надмірність, не мати почуття міри в чому-небудь. Янек надто пізно зрозумів, що справді перехопив через край (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 54); Мені приснилося, що я попом служу... Перехопив снотворець за межу (Платон Воронько, Коли я.., 1962, 139).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 313.

Коментарі (0)