ПЕРЕХО́ЖИЙ, а, е.
1. Який іде, переходить з одного
місця в інше, перебуває де-небудь під час переходу
чи подорожування. На той час лучились у селі перехожі
москалі (Панас Мирний, I, 1949, 139); Під осокором, недалеко
від будинку, снідали перехожі солдати (Семен Скляренко, Хазяїни,
1948, 38);
// Який, переходячи з місця на місце,
просить милостиню або йде на богомілля. З людьми жила
Правда, а з панами Кривда.. Про це співали перехожі
старці-кобзарі, мандруючи із своєю піснею від села до
села (Петро Колесник, Безсмертний Кобзар, 1961, 6); Іванко
оглянувся. Біля нього впритул стояв каліка перехожий
Миколай (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 222).
2. у знач. ім. перехожий, жого, чол.; перехожа, жої, жін. Людина, що, проходячи повз когось, через щось, іде куди-небудь у якому-небудь напрямку. Правда, що зловили десь у лісі чоловіка непевного, та.. й зовсім безвинний перехожий часом був схоплений (Марко Вовчок, I, 1955, 361); Навколо було тихо, безлюдно. Лише зрідка показувалися перехожі: якась жінка з кошиком у руках.. сповзла у ярок, якийсь літній мужчина з рибальською сіткою спустився до берега (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 390).