Словник української мови

ПЕРЕХВАЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕХВАЛИТИ, хвалю, хвалиш, док., перех. і без додатка. Хвалити більше, ніж слід. — Я й зараз міцна. Ти не перехвалюй мене, Юрку (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 175); [Передерій:] Василь Трохимович?.. Самий справедливий законник! [Храпко:] Спасибі вам... Глядіть тільки не перехваліть (Панас Мирний, V, 1955, 123); Фашисти свої сили перехвалили, а їх б'ють, як і били (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 422).
♦ Перехвалювати (перехвалити) на один бік — надмірно вихваляючи, псувати кого-небудь. Усі тітки, дядини та кузинки пестили Настусю, мазали її та хвалили, аж перехвалювали на один бік (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 228); [Зачепиха:] Спасибі тобі, мій синочку. От і кажуть, що товариство перевелось! [Іван:] Та ну-бо вже, не хваліть, а то перехвалите на один бік! (Марко Кропивницький, I, 1958, 107).