ПЕРЕХВА́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок.
1. розм. Занадто хвалитися (один перед одним) або передавати чию-небудь похвальбу. Ловці йшли тепер геть-геть веселіше, перехвалюючися своєю відвагою й силою (Іван Франко, VI, 1951, 14); [Конон:] Правда, що я тобі похвалився, але ж не затим, щоб ти перехвалювався... (Марко Кропивницький, II, 1958, 442).
2. Пас. до перехвалювати.