ПЕРЕХИ́ТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., розм.
Нахиляти, хилити своє тіло. Покупець, аж перехитуючись
від реготу, поклав руку на батькове плече
(Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 149);
// Хилитися з боку на
бік. Навколо, скільки оком окинеш, плюскотять на
вузьких нивах остисті і безості пшениці, перехитується
довгими вусами ячмінь (Михайло Стельмах, II, 1962, 408).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 308.