в означеннях
Тлумачення, значення слова «перекошувати»:

ПЕРЕКОШУВАТИ 1, ую, уєш. недок., ПЕРЕКОСИТИ, ошу, осиш, док., перех.

1. Косити, зрізати косою, косаркою і т. ін. все або багато чого-небудь. Перекосити луку.

2. перен., розм. Убивати вогнестрільною або холодною зброєю всіх або багатьох. Завтра вирішується наша доля: або ми вийдемо, нарешті, на волю, або зірвемось, і тоді всіх нас перекосять ворожі кулі (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 264).

3. Косити, зрізати косою, косаркою і т. ін. більше, ніж треба, далі, ніж треба. — Оті верби, — то межа наша. Дивись, щоб не перекосив, Михайле. В чуже не йди косою, а то сварка буде (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 113).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 204.

Коментарі (0)

ПЕРЕКОШУВАТИ 2, ую, уєш, недок., ПЕРЕКОСИТИ, ошу, осиш, док., перех. Робити косим, кривим, асиметричним; ставити, розташовувати косо, криво, асиметрично. Що, коли на поверхні плити залишиться якась непомітна металева крупинка! Адже це може перекосити деталь, попсувати її (Олесь Донченко, VI, 1957, 210); Дубовик кинув, може, останній сніп і, ніби ненароком, перекосив драбину й швидко пішов (Григорій Епік, Тв., 1958, 594);
//  безос. На колії — ешелон з пораненими. Один вагон сплющило, як консервну банку, перекосило двері і вікна (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 347);
//  у сполуч. із сл. очі, погляд і т. ін. Дивитися скоса в одну точку. Двері стукнули.. Яків наставив уха і перекосив очі (Панас Мирний, I, 1954, 203);
//  у сполуч. із сл. рот, обличчя і т. ін. Надавати неприродного виразу; перекривляти, спотворювати (про біль, посмішку, сильні почуття і т. ін.). Обличчя робітників перекошувало непосильне фізичне напруження (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 71); Шаблієве обличчя перекосив ледве стримуваний гнів (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 108); Сірі брови управителя підскочили вгору, рот перекосила кисла гримаса (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 51);
//  безос. Товариші стали помічати, що з ним щось не гаразд, щелепу перекошує, око тягне... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 211); Савченка перекосило від злості, але нічого не міг вдіяти (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 359).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 204.

Коментарі (0)