ПЕРЕЛІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до
перелічити. Закріпивши себе на якихось невиразних позиціях
між завідувачем фермою, обліковцем, фуражиром,
зоотехніком і ветлікарем, Жержеля натякнув гостеві,
що він стоїть ще вище усіх перелічених посад (Іван І. Волошин,
Місячне срібло, 1961, 257);
// перелічено, безос.
присудк. сл. Десь дістали були план усієї землі
вітробалчанської, вирахували, скільки десятин, а по кутках
перелічено, скільки дворів та по скільки душ у кожному
(Андрій Головко, II, 1957, 258).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 217.