Словник української мови

ПЕРЕЛІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перелічити. Закріпивши себе на якихось невиразних позиціях між завідувачем фермою, обліковцем, фуражиром, зоотехніком і ветлікарем, Жержеля натякнув гостеві, що він стоїть ще вище усіх перелічених посад (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 257);
//  перелічено, безос. присудк. сл. Десь дістали були план усієї землі вітробалчанської, вирахували, скільки десятин, а по кутках перелічено, скільки дворів та по скільки душ у кожному (Андрій Головко, II, 1957, 258).