ПЕРЕЛІЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕЛІЧИТИ, лічу, лічиш, док., перех., із спол. що.
1. Робити
підрахунки, підраховувати, рахувати всіх або все. Тут
він занепокоєно перелічує очима й руками деревини: чи
не вкрала яка нечиста мара (Михайло Стельмах, I, 1962, 478);
Вернувсь пан Пістряк до сотні, перелічив козаків — усі
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 161);
// Перераховувати, називати
одне за одним, одного за одним або усіх, усе по
черзі. Тільки й мови було в їх, що перелічували гостей
паничів і панночок, котрі мали понаїжджати на весілля
(Нечуй-Левицький, I, 1956, 140); Не нам перелічувати, що Ви
зробили задля сього (Панас Мирний, V, 1955, 416); — Ти ж
знаєш, скільки наш край капітанів дав. І вони беруться
по іменах перелічувати своїх славетних земляків
(Олесь Гончар, Тронка, 1963, 338); [Микита:] Ні, не всі ще
ти ознаки перелічила. Про те ще не сказала, як він уміє
улесливо буркотати та слини розпускати (Марко Кропивницький, I,
1958, 75); Він перелічив найважливіші господарські
споруди, назвав різноманітні галузі рослинництва і
тваринництва, які вів колгосп (Семен Журахович, До них іде.., 1952, 31).
♦ Не [можна] перелічити — про дуже велику кількість
якихось предметів або осіб. — А здобичі стільки
набрали [козаки], що й самому королівському підскарбієві
не перелічити (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 46); Далі
як пішли понад Лиманом, то й перелічити не можна,
що тих чортенят повискакувало з болота (Олекса Стороженко, I,
1957, 89); Перелічити зуби див. зуб; По (на) пальцях
[можна] перелічити див. палець.
2. Перераховувати ще раз, повторно або заново, по-іншому. — Розспівався! — сердиться ватаг і наново перелічує карби (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 325); Тітка виймала з-за пазухи вузлик, роздлубувала і довго шепчучи лічила мідяки. Потім перелічувала (Гуцало, Скупана.., 1965, 14); Незвичними пальцями лічив [Турбай] гроші, часто передавав, і люди, перелічивши їх удома, повертали то зайву десятку, то навіть сотню (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 510).