ПЕРЕЛІ́Г, логу, чол.
1. Заросле травою поле, що свідомо не обробляється кілька років для відновлення родючості ґрунту. Ори і засівай лани, Коси широкі перелоги..! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 83); [Єлисей:] Якщо доорали того перелога, що над яром, то нехай починають клинка від шляху (Марко Кропивницький, III, 1959, 299); Трипілля, яке виникло в період древньої Русі, стає основною формою обробітку землі. Продовжували застосовуватися також переліг і двопілля (Історія УРСР, I, 1953, 122).
2. Земля, що ніколи не оброблялась; цілина. В
цілину, на перелоги знайшов трактор вже дорогу (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 373); Залізниця має пройти по перелогах
степу, що одвіку не орався (Олесь Гончар, Таврія.., 1957,
638); * Образно. Не нарікаю я на бога, Не нарікаю ні
на кого. Я сам себе, дурний, дурю, Та ще й співаючи.
Орю свій переліг — убогу ниву! Та сію слово. Добрі
жнива Колись-то будуть (Тарас Шевченко, II, 1963, 402).
Лежати перелогами — бути необробленим (про
землю). На селянських землях — на багатирських клинах —
зеленіли смуги; орали на зяб. Але бідняцькі осьмини
та опруги лежали перелогами (Андрій Головко, Вибр., 1936,
396); Піднімати перелоги (переліг) — орати давно або
ніколи не орані землі. Вийшли в поле ми орати,
Перелоги піднімати (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 312); Ось він
[трактор] іде, підніма перелоги, Радістю спраглі поля
засіва (Петро Дорошко, Літа.., 1957, 107).