Словник української мови

ПЕРЕЛІСОК, ска, чол. Невеликий, рідкий і т. ін. лісок. Перед очима пливли зелені картини: чагарники, переліски чергувалися з засіяними галявинами (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 41); Гроза нас захопила в полі. Власне, то було не поле, а рідкий перелісок (Василь Кучер, Квітує жито, 1938, 181); Проміжна смуга між лісами і степами називається лісостепом. Тут чергуються ділянки степової рослинності з окремими гаями і перелісками з дуба і сосни (Фізична географія., 6, 1957, 41);
//  Ділянка молодого лісу, звичайно серед старого, високого. Виросла вона [Дарина] в лісовому хуторі, де кожна доріжка, кожна стежина розкривалася новою таємничою красою, де за кожним переліском, здавалося, ждало її щось незвичайне (Михайло Стельмах, I, 1962, 321).