ПЕРЕЛІ́ТНИЙ, а, е.
1. Той, що здійснює переліт (у 1 знач.), летить з місця на місце. Сідав [на камінь] перелітний птах — а він все лежав, мовчазливий, німий (Гнат Хоткевич, II, 1966, 204).
2. Який відлітає на зиму в південні краї, а влітку
повертається на батьківщину, де будує гнізда і
розмножується (про птахів). Попід хмарами лине перелітне
птаство — качки, гайки, журавлі (Олександр Довженко, Зачарована Десна,
1957, 476); * У порівняннях. Перелітними птицями летять
чутки, збираються в ключі і несуть на своїх крилах
найдорожче слово — земля (Михайло Стельмах, I, 1962, 361);
Добрий настрій до Михайла так уже й не повернувся.
Відлетів він у той день геть, немов перелітний птах
у вирій (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 135);
// мисл. Стос. до.
місця, де пролітає дичина. Хоч ми й приїхали туди
вдосвіта, проте всі місця перелітні захопили інші
мисливці (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 405).
♦ Перелітний птах; Перелітна птаха (птиця) — про
людину, що не живе довго на одному місці.
Козачковському так хотілося, щоб гостеві було добре в його
небагатій, але затишній хаті, щоб Тарас, перелітний
птах, почував себе дома у нього (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи,
1954, 346); Така «перелітна птаха», якою я була і
мусила бути по умовах нашої сцени, могла заробляти
тільки «перельотами» (Леся Українка, III, 1952, 700).
3. заст., діал. Такий, що скоро проходить або змінюється; скороминущий. Весняная сила в душі моїй грає, її не зломили зимові морози міцні, її до землі не прибили тумани важкі, її не розбила і ся перелітная буря весняна (Леся Українка, I, 1951, 95); Лиш перелітна краска по її лиці свідчила мені, що мої слова запали в її душу (Ольга Кобилянська, III, 1956, 260).