ПЕРЕЛЯ́К, у, чол. Почуття страху, боязні. Злість,
переляк разом струснули немолоді кості вельможного
пана, положили його на ліжко (Панас Мирний, I, 1949, 369);
Небувалий, божевільний переляк охопив мене ціпко,
і я перший раз в житті почув себе безсилим,
безпорадним і страшенним боягузом (Мирослав Ірчан, II, 1958, 50); Такі
психічні емоції, як радість, переляк, горе, страх,
сором, особливо, коли вони з'являються несподівано,
викликають почастіння або уповільнення скорочень серця
(Шкільна гігієна, 1954, 80);
// Стан, викликаний таким
почуттям; зовнішні ознаки такого почуття. Катря
заточилася до стіни й широко розкрила очі. На обличчі
застиг переляк (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 219); Марину
морозило, здається, вже не від переляку, а від простуди
(Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 163).
В переляку; З переляком — у стані страху;
перелякано. Залопотіло, задзижчало, забуркало доокола,
родилася тисяча струмків, побігли в сквапливім переляку
в усі боки (Гнат Хоткевич, II, 1966, 220); Регіна з переляком
витріщила очі на Стальськогп, але з її уст не вирвалося
ані одно слово (Іван Франко, VII, 1951, 390); З (від, од)
переляку — злякавшись чого-небудь, від страху; перелякано.
Жінки голосять з переляку, а малим дітям не одному
довелося переполох виливати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 201);
Ошалілий від переляку.. почав [Суліман] ритись у
буфеті з посудом (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 366); Той крик
од болю й переляку в мені й досі ще живе... (Володимир Сосюра, II,
1958, 342); Скоївся переляк — хтось злякався. Тим
часом, як титарка смажила гуси та поросята, на селі
скоївся переляк (Нечуй-Левицький, III, 1956, 151).
♦ Брати (взяти) на переляк кого — злякавши
кого-небудь, примушувати до бажаних для себе дій. — Та
не кричи так..: ще хтось почув, — раптом злякався
Левко і подивився навкруги. — То я тебе хотів узяти на
переляк... (Михайло Стельмах, I, 1962, 544); Відливати переляк
див. відливати.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 220.