ПЕРЕ́ЛЮБ, у, чол., заст. Те саме, що перелюбство.
[Хуса:] А се ще що за норови? Вгамуйся і рада будь,
що не тягну тебе на суд за марнотратство і перелюб,
а покриваю все для честі дому! (Леся Українка, III, 1952, 165).
Перелюб чинити — порушувати подружню вірність;
перебувати у позашлюбному любовному зв'язку.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 220.