в означеннях
Тлумачення, значення слова «переломлювати»:

ПЕРЕЛОМЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕЛОМИТИ, ломлю, ломиш; мн. переломлять; док., перех.

1. Ламаючи, ділити, роз'єднувати на частини; розламувати. Хрусь! Пан писар.. переломив хворостину (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 160); — Ну, не плач. Скоріше цього Созоненка, як тріску, на коліні переломлю, чим тебе упущу (Михайло Стельмах, II, 1962, 375); Він був спершу кучером, та як поносили коні, викрутивши йому ногу і переломивши спину, його постановили сторожем в конторі (Панас Мирний, IV, 1955, 189);
//  безос. Цього він, правда, одразу не відчув, виявив травму, тільки коли потягся до парашута. Не слухається рука! Переломило! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 22). Переломлювати (переломити) надвоє (пополам і т. ін.) — розділяти на дві, звичайно рівні частини. Одним рухом переломлює [Шмалій] надвоє Романову дранку, оглядається і навідліг кидає її на припічок (Михайло Стельмах, I, 1962, 120); Вона взяла перстень, переломила його пополам, потім сховала одну половину собі, а другу віддала Іванкові (Українські народні казки, 1951, 113).
Кістки переломити кому — побити кого-небудь. Всі з його сміються, діти дражнять, а він їм свариться кістки переломити (Панас Мирний, IV, 1955, 189).

2. перен. Змінювати кого-, що-небудь, змушуючи стати іншим, або діяти, поводитися і т. ін. інакше; переборювати. Дружними руками робітників заводів і ріллі наша країна переломить усі труднощі (Мирослав Ірчан, II, 1958, 429).
 Переломлювати (переломити) натуру (норов і т. ін.) — примушувати кого-небудь стати іншим, змінювати характер, звички. — Раджу вам набратись терпіння, взяти себе в руки, спробувати переломити його натуру (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 92); Переломлювати (переломити) себе: а) ставати іншим, змінювати свій характер або звички. — Я певен, що ти .. переломиш себе. Треба, щоб ти навчився володіти собою! (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 14); б) придушувати в собі якісь почуття, боротися з яким-небудь станом і т. ін. Я кивнув їй, запрошуючи вийти на палубу. Вона довго переломлювала себе й нарешті вийшла, червона, як кумач (Юрій Яновський, II, 1958, 69).

3. фіз. Відхиляти, змінювати напрямок світлових, звукових хвиль або радіохвиль, променів під час переходу з одного середовища до іншого. У рефракторі зображення створюється лінзовим об'єктивом, який, переломлюючи паралельний пучок променів, що падають на нього від зірки, збирає їх в головному фокусі (Наука і життя, 1, 1964, 44).
Переломлювати (переломити) в призмі див. призма.

4. перен. Змінювати сприймання змісту, розуміння чого-небудь. Я припускаю лише таке розуміння постави певного сценарію, коли режисер творчо переломив у собі первісні ідеї й прагнення (Юрій Яновський, V, 1959, 116).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 219.

Коментарі (0)