Словник української мови

ПЕРЕЛУ́НЮВАТИСЯ, юється, недок., розм. Звучати, лунати переривчасто, як відгук, відгомін чого-небудь. Пролунав постріл.. Покотився далеко над полями, перелунюючись в берегах, у лісах та яругах (Олесь Гончар, III, 1959, 421);
//  Лунаючи, передаватися від кого-, чого-небудь до когось, чогось іншого (про звуки). І пішло перелунюватись від підводи до підводи: — Привал! (Юрій Збанацький, Доля, 1961, 56).