ПЕРЕЛУ́НЮВАТИСЯ, юється, недок., розм.
Звучати, лунати переривчасто, як відгук, відгомін
чого-небудь. Пролунав постріл.. Покотився далеко над полями,
перелунюючись в берегах, у лісах та яругах (Олесь Гончар,
III, 1959, 421);
// Лунаючи, передаватися від кого-,
чого-небудь до когось, чогось іншого (про звуки).
І пішло перелунюватись від підводи до підводи: —
Привал! (Юрій Збанацький, Доля, 1961, 56).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 220.