Словник української мови

ПЕРЕЛИЦЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перелицювати. І пальто, перелицьоване з якогось непоганого колись краму, і штани в смужку — все носило слід чийогось зовнішнього і владного догляду (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 401);
//  у знач. прикм. За його [німецького командування] підтримкою і під його багнетами владу в Києві захоплює перелицьована Центральна рада, що зветься тепер Директорією (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 57).