ПЕРЕМАНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕМАНИТИ, маню, маниш, док., перех. і без додатка. Приваблюючи чим-небудь, схиляти до зміни місця проживання або роботи, примушувати пристати, приєднатися до когось іншого. — Вивчиш хлопчика, почне він добре робити, а пан його до себе й переманює (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 173); — Хай Бондарівна відступиться з своєю плахтою, а то.. походжає по селу, — ось мов я яка! Усіх хлопців до себе переманила... (Панас Мирний, I, 1954, 156); З України переїхала [Анюта] в Баку — переманила подруга (Олесь Донченко, II, 1956, 113).