ПЕРЕМЕ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕМОЛО́ТИ, мелю, мелеш, док., перех.
1. Молоти все зерно або
багато зерна. Добрі жорна все перемелють (Номис, 1864,
№ 12015); — Гуртом землю обробляємо, гуртом хліб
збираємо та в громадські магазеї засипаємо, поки
перемелемо (Панас Мирний, IV, 1955, 331); * Образно. За хлівом
однотонно хурчать млинки, повстромлювані на довгих
тичках в город. Хурчать млинки, перемелюють вітер
і тишу (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 290);
// розм.
Роздрібнювати що-небудь, перетворюючи на однорідну масу.
Біля деревця сиділа Маруся й руками перемелювала
перегній, щоб він був дрібніший (Олесь Донченко, V, 1957, 214);
Соковита трава розпирає їм [коровам] боки, і вони
ремигають, перемелюють те, що набрали за день у
великі шлунки (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 200).
2. перен. Знищувати, губити всіх або багатьох (звичайно під час воєнних дій); все або багато чогось. Наступаючи на місто по залізниці й перемелюючи грецькі та французькі заслони, наближалась Червона Армія (Юрій Смолич, V, 1959, 801); Звістка про те, що доведеться летіти вантажним літаком, у декого з пасажирів викликала протест. Але радість подорожі все перемолола (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 24).