Словник української мови

ПЕРЕМІ́ННИЙ, а, е. Такий, що буває не завжди; не весь час однаковий. До вечора точився бій з перемінним успіхом то з одного, то з другого боку (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 151); Словам, Як людям і книжкам, химерних зазнавати Пригод лучається. У подиві лінгвіст Вивчає долю їх та перемінний зміст (Максим Рильський, Поеми, 1957, 214).
▲ Перемінний струм — електричний струм, напрямок і сила якого періодично змінюються. Для створення гігантської електричної сітки важливе значення мають наддальні передачі електроенергії не на перемінному, а на постійному струмі (Наука і життя, 3, 1956, 7); Перемінні зорі (зірки) — зірки, видимий блиск яких зазнає коливань. Одеські астрономи успішно.. вивчають перемінні зірки (Наука і життя, 5, 1963, 38).