в означеннях
Тлумачення, значення слова «перемовчувати»:

ПЕРЕМОВЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕМОВЧАТИ, чу, чиш, док.

1. неперех., про що. Утримуватися від відповіді, переносити, переживати що-небудь мовчки. [Парвус:] Тільки ж вислухати, як той поганин ображає бога і перемовчувать — се теж спокуса, се може до байдужості довести (Леся Українка, II, 1951, 408); Що ж би їй стоїло перемовчати про горілку, а то ось що вийшло, яка біда для неї! (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 96); Вона.. без крайньої потреби не ув'язується в відвідувачами в суперечки. Всім не догодиш. Лаються — перемовч (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 126).

2. тільки док., перех. і без додатка. Мовчати протягом якогось часу. Зачервоніється, засоромиться [Оксана], рученьками закриється, перемовчить, та вп'ять за своє (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 431).
 Перемовчати хвилину (мить і т. ін.) — помовчати який-небудь проміжок часу. Бабуся перемовчала хвилинку та й каже: — То йди, моя дитино. Я тебе.. підожду (Марко Вовчок, I, 1955, 123); Перемовчавши мить, щоб передихнути, він загорлав іще дужче (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 62).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 230.

Коментарі (0)