в означеннях
Тлумачення, значення слова «переможець»:

ПЕРЕМО́ЖЕЦЬ, жця. чол. Той, хто переміг, здобув перемогу. [Он о май:] Скажу тобі, царівно, що переможця і не так ще славлять подолані (Леся Українка, II, 1951, 287); Перед ним стояв засмаглий русявий хлопець у звичайній шкіряній тужурці — один з тих типових дужих тілом і духом людей, яким судилось увійти в історію з ім'ям покоління переможців (Олександр Довженко, I, 1958, 454); Ми чули про те, що на честь переможців у колгоспному змаганні дівчата заплітають розкішні вінки (Іван І. Волошин, Наддніпрянські висоти, 1953, 228);  * У порівняннях. Кілька відер води бухнуло на вогонь; огонь засичав, причаївся, дихнув чадом і чорним димом, а далі вискочив і сам, ще потужніший, ще могутніший, як незвитяжний переможець... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 121). Лишатися (лишитися, виходити, вийти) переможцем — одержати перемогу над ким-небудь. — У рівнім бою саме ж діло покаже — хто з нас лежатиме долі, а хто переможцем лишиться (Павло Тичина, I, 1957, 269); Проте він і справді був кращим фізкультурником, а в тирі на всіх змаганнях завжди виходив переможцем (Олесь Донченко, IV, 1957, 132).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 231.

Коментарі (0)