ПЕРЕОРЮВАТИ, юю, юєш. недок., ПЕРЕОРАТИ, орю, ореш, док., перех.
1. Орати, обробляти землю
плугом у перший раз. В умовах України ефективнішим
в корінне поліпшення лук. Полягає воно в тому, що
площу природних сіножатей і пасовищ переорюють і
засівають багаторічними та однорічними травами (Колгоспник України, 4, 1955, 13); На землях, які понад 30 років тому
вперше переорали трактори,.. працює Макар Онисимович
Посмітний — двічі Герой Соціалістичної Праці
(Цюма, Україна.., 1960, 239); * Образно. Велетенський
плуг, що переорює стару цілину життя, увійшов у
поезію Тичини образом нового епосу (Андрій Малишко, Думки.., 1959,
9);
// перен. Змінювати землю так, наче вона оброблена
плугом. — Війна, сину, це щось страшне. Кулі так
густо літають, що переорюють землю, як плугом...
(Мирослав Ірчан, I, 1958, 316).
2. Орати ще раз, повторно або заново, по-іншому.
— Егеж! якби-то дав бог [дощика]! А то хто його
зна, що й робити, хоч бери та переорюй все поле
вдруге! — обізвався журливо один господар (Леся Українка, III,
1952, 476); Коли пар після збирання кукурудзиння
довелося переорювати, тракторні плуги, разом з ґрунтом
та корінням кукурудзи, вигорнули нагору й приорані
в свій час органічні добрива (Павло Оровецький, Зел. повінь, 1961,
23);
// на що. Оранкою готувати землю під іншу
культуру. Він щоразу бігав до його [поля] навідуватись,
милуватися густим, як щітка, житом, чорною ріллею,
що так чепурно переорав Орищин кум на ярину (Панас Мирний,
IV, 1955, 243).
Переорати на попіл — зовсім виснажити землю.
[Харитон:] Одначе ж за прадідів хліб родив?..
[Роман:] Тоді земля мала силу; а тепер вже переорали
її на попіл, знесилили (Марко Кропивницький, II, 1958, 13).
3. Орати все або багато, одне за одним (поле, лан і т. ін.). Помучений кріпак.. переорював панські лани та засівав на панський прибуток (Панас Мирний, I, 1949, 324); Коли, глибоко забираючи, переорав він за кілька днів величезний лан і клапті поля обернулись на єдину безмежну оксамитову ниву, — всі зупинились (Олександр Довженко, I, 1958, 84); Видно, не один гектар ґрунту перекопали та переорали вони [руки] за своє, півстоліття (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 219).
4. Орючи для затримки чого-небудь, проводити
поперечну борозну. Другого дня кілька гусеничних
тракторів вийшли на поле колгоспу імені Будьонного, щоб
переорати шляхи струмкам і струмочкам (Юрій Збанацький,
Переджнив'я, 1955, 315);
// перен. Утворювати поперечну
борозну на чому-небудь. Спека ще не вмерла. Дорога,
наморщившись, лежала байдужо й ліниво. Глибока балка
переорювала поле (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 214);
Блискавиця, неначе «катюша», Переорює небо навпіл
(Михайло Стельмах, Жито.., 1954, 44);
// безос. — І сорочку
підіймай, — гукнув ще хтось. — Еге ж, так і є. Бачу ж,
що кров засохла. Через весь живіт переорало. Певне,
теж осколком чи каменем (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960,
156).
5. у сполуч. із сл. межа. Захоплювати при оранці
частину чужої відділеної межею землі. — Якби я собі з
Юрком добре заходив, то його би не кортіло межу
переорювати (Лесь Мартович, Тв., 1954, 117);
// Нищити оранкою межі між
полями з метою об'єднати їх, ліквідувати приватну
власність на землю. — Громадяни хлібороби! Сьогодні
в нас перша колективна весна. Переоремо межі, оновимо
нашу рідну землю! (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 73).
♦ Межу переорати див. межа.