в означеннях
Тлумачення, значення слова «перепалювати»:

ПЕРЕПАЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕПАЛИТИ, алю, алиш, док., перех.

1. Псувати, нищити надмірним нагріванням. Був собі коваль такий мудрий, що взявся лемеші чоловікові скувать, та багато валіза гопсував [зіпсував], перепалив, бо не вмів робити (Україна сміється, I, 1960, 235);
//  Довго смажити, роблячи непридатним для споживання. [Єфросина:] Підіть-бо, мамо, у пекарню, а то Химка там все перепалить та переварить (Нечуй-Левицький, II, 1956, 483);
//  Шкодити (електричні пристрої). Конопельський та його дружки захоплювались механічною майстернею. Через те захоплення вона простоювала кожного разу, як вони працювали біля станків. Коли не один, то другий вмудрявся перепалити пробки (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 150);
//  Висушуючи, знищувати рослини (про дію сонячних променів).

2. на що. Змінювати стан, властивості і т. ін. дією вогню. — А щоб ти вже сам на той світ до чортів у гості повіявся та й ніколи не вертався звідти, щоб вони тебе на ковальське вугілля перепалили! — одразу ж обтрусивши рештки сну, залементувала [жінка] (Михайло Стельмах, I, 1962, 569).

3. перен. Знемагати, знесилюватися від горя, переживання, пристрасного почуття і т. ін. Заздрість, страшний огонь, незнаний.. молодому серцю, вибух у груді [грудях] Андрія і грозив перепалити її на попіл (Іван Франко, VIII, 1952, 234);
//  безос. [Кукса:] У голові неначе у десятеро ступ товче! [Дранко:] Нехай би товкло, чорт його побери: а тут серце спересердя перепалило тобі, мов на жужелицю!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 178);
//  Відчувати жар, підвищення температури (звичайно внаслідок хвороби). Марко відчув, що смага почала перепалювати йому губи (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 450).

4. Палити все або багато чого-небудь (про цигарки тютюн і т. ін.). — Якби ж то я один тут курив. А то ж — хто не прийде — чадить. Та все бомаги [паперу] просять. Що де не було — перепалили (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 50).

5. діал. Спалювати. Перепалив, попілець на море пустив (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 245.

Коментарі (0)