ПЕРЕПЕЛЯ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до перепел. Згори
лине жайворонкова пісня: доноситься голос, як срібний
дзвіночок.. Переривав його перепелячий крик, зірвавшись
угору (Панас Мирний, II, 1954, 31);
// Пригот. з м'яса
перепела. І я почував, як разом з перепелячою юшкою вливається
в моє тіло витрачена в дорозі сила й бадьорість (Леонід Смілянський,
Сашко, 1957, 147).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 246.