ПЕРЕПІ́Й, пою, чол.
1. розм. Дія і стан за знач.
перепити 1. — А бодай вас, пане сотнику! — так загарчав
на нього пан Ригорович.. — Се вона [відьма] мені
зробила, що я після перепою химери погнав (Квітка-Основ'яненко, II,
1956, 187); Притулок йому дала в своїй хаті Зуйка —
жебрачка й п'яниця, яку він вважав, як і себе в хвилини
перепою, пропащою людиною (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 85).
З (од) перепою — від надмірно випитих алкогольних
напоїв, від сильного сп'яніння. Уляну на смерть забила
глина, за котрою вона ходила перед великоднем, а Харитон
розпився й з перепою вмер в рік по Уляні (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 449); Не обійшлося б тут без бою, Коли б пан
Феб од перепою Заранше в воду не заліз (Іван Котляревський, I, 1952,
280).
2. діал. Обряд випивання за здоров'я (молодих,
новонародженого, породіллі і т. ін.). Щось зашептали
[гості] на краю стола, підморгнула Марія дочці.
Анничка втерла очі, засоромилася, але встала, щоб
приступити до нового весільного обряду — перепою (Мирослав Ірчан, II,
1958, 310); — Кажу, як буде весілля, то дивися,
Марійко... Ох!.. Щоб з вінком... Щоб до церкви, а не до
костьолу... Щоб з виводом, з перепоєм... Як на Укра... — і
закашлялася, зайшлася [мати]... (Володимир Бабляк, Вишневий сад,
1960, 31);
// Подарунок, врученням якого
супроводжується такий обряд. — За твоє, Марійко, здоров'я, за
дітей! — перехиляє чарку Свирид Яковлевич, кидається
до кишені, щоб кинути для породіллі перепій, але там
нема грошей (Михайло Стельмах, II, 1962, 249).