в означеннях
Тлумачення, значення слова «переплітати»:

ПЕРЕПЛІТАТИ, аю, аєш, недок., ПЕРЕПЛЕСТИ, ту, теш, док., перех.

1. З'єднувати або скріплювати що-небудь між собою плетінням; сплітати. Ось, наприклад, річки почали пересихати. Деякі керівники позбулися великого клопоту: не треба переплітати лозою берегів, не треба їх камінням бутити (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 181); Спритний Омелян хитромудро переплів ремінням крупорушку, драм, вальці, січкарню (Михайло Стельмах, I, 1962, 111);
//  Зчіплювати пальці рук, руки і т. ін. Ігнатьєв сів до столу, мить подумав, переплів пальці рук, міцно стиснув, аж хруснули кісточки, і, не розплітаючи пальців, уперся долонями в стіл (Вадим Собко, Справа.., 1959, 96); — Таміла сипнула перед собою карти і переплела пальці маленьких пещених рук (Анатолій Хорунжий, Місто.., 1962, 110);
//  Обвивати чим-небудь гнучким або витким; оплітати. Остап брів межею, переплітав буркун ноги, об коліна бився горошок, полин (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 323); Переплітаючи її косами свої великі, дужі пальці, повів [батько] запальну мову (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 71);  * Образно. Хочеш ти, щоб пісню я для тебе склав З запашних фіалок, з золотих купав, Щоб її жмутами сонця переплів (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 386);
//  перен. Змішувати непослідовно, чергувати що-небудь з чимсь іншим. Маруся накидалася на страву і, переплітаючи пізній свій обід оповіданнями про чорного метелика та про великий камінь, сміялася дзвінко (Гнат Хоткевич, II, 1966, 48); Молодь переплітала їх [побожні пісні] світськими, часто не зовсім пристойними коломийками (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 45).

2. Перевивати волосся, коси і т. ін. чим-небудь. Чеше [волосся] ж вона, чеше, гей, Перечісує, та гей, гей, гей, гей! Голубою лептою Переплітає (Народна лірика, 1956, 230);  * Образно. Коли б не сивина, що переплела чорне волосся, Марії не можна було б дати її сорока чотирьох років (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 40).

3. Заплітати ще раз, повторно або заново, по-іншому. Постояла [Горпина] хвилинку, далі розпускає й переплітає проти світу свою довгу розкішну косу (Степан Васильченко, III, 1960, 166).

4. Зшиваючи сторінки книжок, зошитів і т. ін., вставляти їх у тверду оправу і закріплювати в ній; оправляти. Чомусь так зворушила зараз його пристрасть переплітати книжки (Олесь Донченко, V, 1957, 444).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 254.

Коментарі (0)