ПЕРЕПОЛО́Х, у, чол.
1. Раптове замішання, тривожна
метушня; переляк, викликаний таким замішанням. Як
схарапуджена отара, кинулися вони [піщани] врозтіч...
хто куди!.. Такий переполох — генералові на руку
ковінька (Панас Мирний, I, 1949, 189); Повсюди в багатих садибах
панував переполох, поширювались неймовірні чутки,
селяни ходили похмурі й озлоблені (Панас Кочура, Золота грамота,
1960, 81); Переполох нападав на нього завжди в ті
хвилини, коли дзвонило вище начальство (Юрій Бедзик,
Полки.., 1959, 207).
З переполоху — злякавшись чого-небудь, від страху,
викликаного замішанням. Підкралися [дівчата], щоб
ізлякать; Коли подивляться, що вбитий, — З
переполоху ну втікать! (Тарас Шевченко, I, 1963, 8); Зчинити
(викликати і т. ін.) переполох; Наробити
переполоху — налякавши, викликати загальне замішання. Звістка про
напади опришків у трьох місцях одночасно викликала
переполох у всій окрузі (Володимир Гжицький, Опришки, 1962,
162); Переполох зчинився (учинився, стався, почався
і т. ін.) — хтось налякався; створилося замішання. Гай,
гай, як почули про ту нову конституцію Медведі, Вовки і
всякі інші драпіжники! От варто було побачити, який
переполох між ними вчинився (Іван Франко, III, 1950, 229); На
другий день у неділю рано стався на фабриці великий
переполох (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 54).
2. заст. Назва хвороби, викликаної переляком.
Найважче було встановити причину хвороби. Це не пристріт
і не сояшниці, тут швидше вже переполох чи просто
наврочено... (Олесь Донченко, III, 1956, 132).
♦ Виливати (вилити) переполох див. виливати.