ПЕРЕПОЛО́ШЕНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до переполошити. — Чого ж ти сам себе боїшся? — поспитала [Варка] його, вся переполошена (Марко Вовчок, I, 1955, 168).
2. у знач. прикм. Який переполошинся.
Ніколи ще.. на березі не було стільки людей, як сьогодні..
Тільки переполошені дачники тікали на вокзал (Петро Панч,
II, 1956, 527); * У порівняннях. Ворог біжить
переполошеною отарою перед очима (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950,
295);
// Який виражає переполох. З переполошеним
видом, блідий і ніби прикований до кам'яного
тротуару, стояв [Стоколоса] на розі вулиці (Іван Франко, II, 1950,
300).