ПЕРЕПОЛОВИНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕПОЛОВИНИТИ, ню, ниш, док., перех., розм.
1. Ділити
надвоє, навпіл. Тільки знов і без Дори їй [матері]
буде недобре, — біда се, коли треба переполовинювать
дітей (Леся Українка, V, 1956, 154); * Образно. Жовтава імла
переполовинила кімнату (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962,
126);
// Зменшувати наполовину або на велику частину
наявність, кількість кого-, чого-небудь. Цілий день
писала Лукія Лаврінові відповідь. Написала і про «воєнну
цензуру», яка, окаянна, переполовинює його, Лаврінове,
писання (Олесь Донченко, III, 1956, 116); Ввечері у Лошакова
на.. бенкеті була рада, як би так зробити, щоб
переполовинити мужика у земстві (Панас Мирний, III, 1954,
383).
2. перен. Привласнювати, розтрачувати, з'їдати і т. ін. половину або велику частину чого-небудь. — Як вони вже тільки не старалися оганьбити, відтерти мене цей рік! Савка і смушки тягає, Савка і фураж переполовинює, возами батькові на хутір таскає (Олесь Гончар, I, 1959, 31); [Тихон:] Бувало, пан пошлють Прокошку за покупками або звелять хліб продати, то вже ми, всі двірські, знаємо наперед, що він грошики переполовинить (Марко Кропивницький, III, 1959, 112); [Даша:] А що ж це таке? [Макуха:] Це — карамелька!.. Неси ж, неси! Та дивись мені: не переполовинь дорогою! (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 359).