Словник української мови

ПЕРЕПИНАТИ 1, аю, аєш, недок., ПЕРЕП'ЯСТИ, ПЕРЕПНУТИ, пну, пнеш, док., перех. Ділити приміщення якою-небудь перегородкою, завісою і т. ін. або перегороджувати простір чимось. Перепнули рядном хату (Словник Грінченка); Ще звечора Остер прибрав святкового вигляду. Комсомольці.. розвішали.. прапори, переп'яли на розвилці вулиць імені Карла Маркса та Першотравневі червоне полотнище, на якому було виписано: «Пролетарі всіх країн, єднайтесь!» (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 390);
//  Створювати чим-небудь перешкоду для просування з однієї частини чогось в іншу. Прутом залізним переп'яв [Давид] двері і загвинчував ключем (Андрій Головко, II, 1957, 139);
//  Прокладати, будувати між двома частинами те, що їх об'єднає, з'єднає. Ксеркс на греків йшов війною. Ніс завзяття, силу, хист. Море стрів — над глибиною Переп'яв, мов кладку, міст (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 105).

ПЕРЕПИНАТИ 2, аю, аєш, недок., ПЕРЕПНУТИ, ну, неш, док., перех. Зав'язувати ще раз, повторно або заново, по-іншому (перев. хустку). Гучка притулила до чавунної огорожі кошика, заходилася перепинати хустку (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 93); Потім перепнула [Катря] хустку і вийшла з-за перегородки (Андрій Головко, II, 1957, 382).