ПЕРЕРИВАТИ 1, аю, аєш, недок., ПЕРЕРВАТИ, ву, веш, док.
1. перех. Ривком, силою розділяти
що-небудь навпіл, на частини. Рука тремтяча удлище
хапає, І лин зелений воду розсікає, І мало удки не
перерива (Максим Рильський, I, 1960, 169); — Як же вам живеться
в нашій стороні?.. — питав Волько, смикаючи в руках
кінець парусини, неначе він хотів її перервати (Нечуй-Левицький,
III, 1956, 213); Їй здавалось, що чорна довгорука потвора
перервала свій ланцюг і женеться слідом... (Олесь Донченко, III,
1956, 70);
// Роздирати кого-, що-небудь на шматки;
шматувати. З'їж мене, вовку.., возьми [візьми], вовку,
та й перерви мене (Номис, 1864, № 9275).
♦ Перервати горлянку кому — жорстоко
розправитися з ким-небудь. Синька любила брата з ревністю
ведмедиці. Кожному, хто смів його ображати, вона ладна
була перервати горлянку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 154).
2. перех. і неперех. Припиняти або порушувати дію,
течію, розвиток чого-небудь. Часто серед ночі,
перериваючи спокійний сон халупки, розлягався раптовий
грюкіт у віконце (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 375); Від часу до часу
музику переривали громовісні вигуки тисячі голосів
(Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 299); Скрипник перервав гру та
й оправдувався, що не завважив панича (Лесь Мартович, Тв.,
1954, 260); Він уже хотів би, щоб сталося щось
надзвичайне, непередбачене і перервало збори (Дмитро Ткач, Арена,
1960, 124);
// безос. Боровому аж дихання перервало від
тієї прикрої новини (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962,
176);
// Не давши договорити, примушувати кого-небудь
тимчасово або зовсім замовкнути; перебивати.
— А ти, Ежен, на другий раз не переривай мені, як
я хочу що говорити перед товариством (Іван Франко, I, 1955,
319); Ватаг кілька разів переривав оповідача, просячи
зупинитись докладніше на тім чи іншім епізоді
(Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 196); — Ну, у мене не швидко
спливе те, що маю, — перервав її Колісник (Панас Мирний,
III, 1954, 278); — Стій, — перервав говіркого діда Яць
(Петро Колесник, Терен.., 1959, 14);
// Робити тимчасовий
перепочинок від чого-небудь, зупинку в чому-небудь. Владно
тягнуло до себе.. життя, змушуючи переривати
літературні вправи (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 183); Друг
перериває оповідання. Ходить по кімнаті (Юрій Яновський,
1, 1958, 136); Він перервав свою роботу під час рапорту
інтенданта, а потім знову заглибився у свої справи
(Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 299).
Говорити (казати, промовляти і т. ін.), перериваючи
слова — вимовляти слова, роблячи між ними часті
паузи. Мотря.., схлипуючи, перериваючи слова, стала
казати (Панас Мирний, II, 1954, 41); Переривати
(перервати) мовчання (мовчанку, тишу, паузу і т. ін.) —
починати говорити або починати звучати (про звуки
взагалі); порушувати тишу, паузу і т. ін. Далеко понад
селом лунають звуки музики та співів, перериваючи
мертву, безконечну тишу сільської зимової ночі (Іван Франко,
I, 1955, 184); — Стукав хтось, — перериває мовчанку
Зіна (Мирослав Ірчан, II, 1958, 14); — А що, дідусю, — перервав
я мовчанку.. — А чи не траплялося вам.. зі справжніми
злодіями стяватися..? (Гнат Хоткевич, I, 1966, 87); Олег
Денисович перервав паузу: — Розкажіть про ваших
комсомольців! (Олесь Донченко, V, 1957, 479).