в означеннях
Тлумачення, значення слова «переслідувати»:

ПЕРЕСЛІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., перех.

1. Гнатися слідом за ким-небудь, намагаючись наздогнати, захопити, знищити і т. ін. Гетьман Потоцький на чолі війська переслідує Тараса (Олександр Довженко, I, 1958, 275); Саме в таборі я збагнув стан дичини, яку переслідує мисливець, — всіх отих крижнів, зайчуків, — і дав собі слово ніколи на них не скеровувати рушниці (Юрій Яновський, II, 1954, 28);
//  Висліджувати кого-небудь з метою покарання, віддання до суду. — В р. 1772 оголошено ціну на мою голову, зачато мя [Олексу Довбуша] переслідувати (Іван Франко, VIII, 1952, 143).

2. Ходити невідступно за ким-небудь, супроводити кого-небудь скрізь з якоюсь метою. Довбня переслідував Марію.., як тільки вона появлялася в клубі, не відступав од неї. ввесь вечір (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 54).

3. перен. Не кидати кого-небудь, мучити, не давати спокою комусь (про думки, почуття, відчуття і т. ін.). Під час розмови переслідувала мене неустанно думка, що сей бідолаха не зазнав від колиски доброї хвилини (Ольга Кобилянська, I, 1956, 443); Запах пожарища переслідує його (Натан Рибак, Зброя.., 1943, 37).

4. перен. Піддавати утискам, пригноблювати кого-небудь. Мусульманське духовенство обвинуватило Авіценну в безбожності, оголосило йому прокляття і переслідувало його (Історія середніх віків, 1955, 52);
//  Забороняти що-небудь, оголошувати незаконним, не дозволяти чогось. Повітовий староста, ревнивий оборонець краєвої автономії, переслідував, як лиш міг, тоту [ту] раду громадську (Лесь Мартович, Тв., 1954, 64); Письменники ж бо добре знають, як люто переслідував царат революційне слово (Павло Тичина, III, 1957, 56).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 280.

Коментарі (0)