Словник української мови

ПЕРЕСМИ́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПЕРЕСМИКНУ́ТИСЯ, нуся, нешся, док. Різко, судорожно здригатися (про тіло, обличчя і т. ін.). Очі в Каргата червоні, немов запалені, сам він блідий, а губи його болісно пересмикуються (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1935, 372); Його широке червоно-синє лице пересмикувалось гримасами (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 115); Його маленька сухорлява постать пересмикнулася в конвульсіях ледве стримуваного гніву (Яків Качура, II, 1958, 409);
//  Робити судорожний рух тілом, обличчям і т. ін. Коли повз них проходили червоноармійці або мчали вози, Кушкін здригався, аж пересмикувався усім тілом, і насторожено озирався навкруги (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 17); Мурий махнув рукою й розчаровано пересмикнувся (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 14).