ПЕРЕСМИ́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПЕРЕСМИКНУ́ТИСЯ,
нуся, нешся, док. Різко, судорожно
здригатися (про тіло, обличчя і т. ін.). Очі в Каргата
червоні, немов запалені, сам він блідий, а губи його
болісно пересмикуються (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1935, 372);
Його широке червоно-синє лице пересмикувалось
гримасами (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 115); Його маленька сухорлява
постать пересмикнулася в конвульсіях ледве
стримуваного гніву (Яків Качура, II, 1958, 409);
// Робити судорожний
рух тілом, обличчям і т. ін. Коли повз них проходили
червоноармійці або мчали вози, Кушкін здригався, аж
пересмикувався усім тілом, і насторожено озирався
навкруги (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 17); Мурий махнув
рукою й розчаровано пересмикнувся (Леонід Смілянський, Зустрічі,
1936, 14).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 281.