ПЕРЕСТУПАТИ, аю, аєш, недок., ПЕРЕСТУПИТИ, ступлю, ступиш; мн. переступлять; док.
1. перех.
і без додатка. Роблячи крок, опинятися по другий бік
чого-небудь. Проміж оселею хилявся [Пандар], Тини
переступав, ховався (Іван Котляревський, I, 1952, 239); Рубін..
бачив, як, переступаючи через калюжі, по стежці
відходила Мар'яна (Іван Сенченко, Опов., 1959, 48); Юля поклала
граблі. Легко занесла ногу, щоб переступити покіс
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 238); * Образно. Прив'яле листя..
бузкового куща, який переступив межу і ріс по обидва
боки паркана, почало оживати (Михайло Томчаній, Готель.., 1960,
31);
// перен. Переборювати, долати які-небудь
труднощі, неприємності і т. ін. А говорив [Гайовий].. таким
тоном, що треба було догадуватись, буцім він
переступив уже перші щаблі до письма (Лесь Мартович, Тв., 1954, 236);
Сьогодні Брайко спробував переступити усе те тяжке
й неприємне, що має позаду, і перший крок виявився
нелюдськи важкий і такий невдалий (Павло Загребельний, День..,
1964, 224);
// перен. Змінювати наперед визначену
послідовність дій, заходів; переходити до іншого, іноді
обминаючи, пропускаючи щось проміжне. Весна
прийшла без дощів. І це дуже стурбувало Мусія Стояна,
він наказав переступити через ті строки, які були
визначені планом (Семен Скляренко, Хазяїни, 1948, 196).
2. тільки док., неперех., у сполуч. із сл. за поріг,
за двір і т. ін. Вийти з приміщення, з двору і т. ін.
Ми й не зчулися, як за поріг переступили (Марко Вовчок,
I, 1955, 134); Те лихо.., що важким каменем лежало
на душі, скотилося, коли вона переступила за свій
двір (Панас Мирний, III, 1954, 38).
Переступати (переступити) поріг чого, у що, до чого;
Переступати (переступити) через поріг: а) заходити до
якогось приміщення. Шевченко нерішуче зупинився, не
переступаючи порога, і мимоволі відсахнувся від
смороду, який війнув йому в обличчя (Зінаїда Тулуб, В степу..,
1964, 104); Дух свіжої мамалиги приємно полоскотав
йому нюх, коли він переступив поріг хати (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 237); б) потрапляти куди-небудь. Чи була,
чи не була чарка, та жартів, шуму, галасу вистачало
всюди, де переступав поріг Кіндрат (Семен Журахович, Дорога..,
1948, 73); Діти, що народилися тої незабутньої осені
1939 року, сьогодні.. переступають поріг Львівського
університету (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 257); Тиждень
минув від хвилини, коли брати переступили пороги
криміналу, а ще не кликано їх до суду (Іван Франко, VI, 1951,
181); — Зроду-звіку не тинялась я по шинках, я швидше
ладна вмерти, ніж переступлю поріг у той ваш рай, —
сказала Галецька (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 299); в) приходити
до кого-небудь, відвідувати когось. — Останній рал
нога моя в твоїй хаті, — промовила Ганна. — Не
переступлю я, Марино, твого порога! (Нечуй-Левицький, I, 1956,
99); * Образно. Полтавщино..! Війна переступила через
твій поріг (Юрій Яновський, I, 1954, 72); г) виходити
куди-небудь з чогось, через щось. Саме в ту мить, як Сахно
наважилася переступити поріг і одчайдушно поринути
в пітьму, — враз спалахнуло яскраве світло (Юрій Смолич,
I, 1958, 89); Так хотілося переступити через поріг
у витку метелицю (Михайло Стельмах, II, 1962, 387); д) міняти
місце перебування. Я цілком одужав. Ще кілька днів,
і я переступлю поріг лікувальної установи (Юрій Яновський,
II, 1954, 78).
3. перех. і неперех. Ступаючи, переміщуватися з місця
на місце. Не кваплячись.., розмірено і впевнено
переступаючи із скоби на скобу, він [бригадир] підіймався до
свого орлиного гнізда на вершині димаря, де на нього
вже чекали двоє мулярів (Іван І. Волошин, Наддніпрянські висоти, 1953,
8); Почав [Василь] придивлятися, переступив трохи
вбік — і справді, прямо над головою побачив зірку
(Гнат Хоткевич, I, 1966, 117); Він переступив з одного верстата
на другий, покритий дошками (Олександр Бойченко, Молодість,
1949, 165);
// тільки недок., по чому і без додатка,
також у сполуч. із сл. ногами, ніжками і т. ін.
Не стояти спокійно на місці, рухатися. Та ніженьками
переступа [Стеха], щоб побачив, що вона у червоних
черевичках (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 376); Кінь, що спочатку
покірливо переступав ногами, вийшовши за ворота, ..
зірвався з вуздечки й побіг назад у подвір'я (Григорій Епік,
Тв., 1958, 279); Ішов [професор] тихою ходою, помалу
переступаючи неслухняними ногами (Вадим Собко, Скеля..,
1961, 103).
Насилу (ледве) переступати (ногами) — іти повільно,
з трудом. Галочка.. увійшла до батька, насилу ногами
переступа (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 347); Ми помітили,
що вона ледве переступала ногами з виснаження й
розпачу (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 167).
♦ Переступити на той світ, заст. — умерти. Отак
вони любилися! На той світ хотіли Обнявшися
переступить (Тарас Шевченко, I, 1951, 156); Не один парубок або
й чоловік, покуштувавши на кулачках Махамедового
«безміна» [кулаків], похиріє-похиріє та через півроку
й на той світ переступить... (Панас Мирний, I, 1949, 213).
4. неперех., у сполуч. із сл. з ноги на ногу, з однієї ноги на другу. Стоячи на місці, спиратися навперемінно то на одну, то на другу ногу; переносити вагу тіла з однієї ноги на другу; переминатися. Ця мова нітрохи Петра не заспокоїла. Він м'явся, червонів, переступав із ноги на ногу (Лесь Мартович, Тв., 1954, 121); Гаркуша стояв, переступаючи з ноги на ногу, не знав, що йому робити (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 301); — Зі мною, матусю, їй нічого не трапиться, — спокійно сказав Василь, переступивши з ноги на ногу (Гнат Хоткевич, I, 1966, 106); Чужоземець важко переступив з ноги на ногу, теж проказав кілька слів і вимушено посміхнувся (Петро Панч, Синів.., 1959, 4).
5. перех., у сполуч. із сл. дорогу, шлях і т. ін., перен. Ставати на перешкоді кому-, чому-небудь; заважати комусь що-небудь робити; не допускати чогось. — Від отаманства відмовляюсь. Було б негідним з мого боку переступати шлях.. нашому високоповажному Захару Олексійовичу (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 121); — Якщо ми [люди інтелектуальної праці] тільки одні переступимо шлях війні, то завтра запитання Максима Горького: — 3 ким ви, майстри культури? — стане вже для всіх, хто вагається і мріє відсидіти в своїй норі, не пересторогою, а осудом (Натан Рибак, Час, 1960, 232).
6. перех. і неперех., перен. Не зважати на що-небудь,
нехтувати чимсь. — Ти забуваєш про дисципліну..
Ти член організації «Червоні зорі», піонер, і не смієш
переступати своїх обов'язків (Олекса Гуреїв, Осок, друзі, 1946,
37); в обов'язки й права, Яких ми не переступали
(Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 61); Переступити
слово;
// Порушувати закон, правило і т. ін. — Поки
я жива, так не дам тобі волі шлятися та
п'янствувати.. Через закон переступлю, а по-своєму зроблю
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 103); Зважилась [Ольга]
переступити віками встановлений закон (Петро Колесник, Терен.., 1959,
336).
7. перех., у сполуч. із сл. межа, грань і т. ін., перен. Переходити межу чого-небудь; виходити за межі відомого або дозволеного, прийнятого. Безбородько потемнів на обличчі. Зухвальство маклера переступило межі пристойності (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 421); Що бачить він зараз, цей чоловік, готовлячись поневолі переступити грань, яка ділить відоме від невідомого.., земне від решти сотвореного? (Гнат Хоткевич, I, 1966, 132); Товаришувала [Майя] до цього з багатьма хлопцями в інституті, але жодного разу не дозволяла собі переступити грань у тих товариських взаєминах (Іван Ле, В снопі.., 1960, 97).
8. перех. і неперех., перен. Переходити яку-небудь
кількісну або якісну межу. Відтак, по кілька разів
на день, переступав я з двадцятого у вісімнадцятий
вік. Слухав тріо акордеоністів у клубі і розглядав
колекцію темних, нечищених монет у старій кайзерівській
касці на горищі в діда (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 210);
Новобранці вже не плачуть. Для них вже настало нове
життя, вони переступили через межу, — краще воно
чигірше, те нове життя, дарма, вже почалось! (Леся Українка,
III, 1952, 569); Для неї все ще гарне.. Вона не
переступила ще того порога в житті, за яким так багато
колючок (Мирослав Ірчан, II, 1958, 143); За певну кількість аркушів,
отже й слів, укладачі не мали права переступити
(Максим Рильський, III, 1956, 66);
// безос. [Свідок:] Мені
вже на сімдесятий переступило (Лесь Мартович, Тв., 1954,
95);
// рідко. Приймати іншу віру, переходити до іншого
віросповідання. Полюбивши мойого батька, а з тим
і його рідну мову, переступила [Марія] без вагань на
його просьбу на його віру (Ольга Кобилянська, III, 1956, 553).
9. перех., перен., рідко. Поступатися кому-небудь чимсь. — Не журися, Йосипе, не турбуйся, сама виношу, своїми руками виняньчу тобі дочку. Коли б тілько Параска переступила її (Панас Мирний, IV, 1955, 68).
10. перех., рідко. Заміняти кого-небудь собою. Приходить черга іти на варту до гробу старшому. Той розболівся. Середульший — не хоче його переступити (Українські народні казки, 1951, 244).
11. тільки док., неперех., перед ким, заст. Завинити, провинитися. — Коли я перед тобою в чім переступила, коли я в чім грішна, согрішила, карай мене (Панас Мирний, I, 1954, 214).