Словник української мови

ПЕРЕСУВА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням пересувати, пересунути і пересуватися, пересунутися. Корпус ручного електрифікованого інструмента має опорні панелі, щоб при пересуванні по оброблюваній поверхні він мав опору (Столярно-будівельна справа, 1957, 168); Перебудова партійних організацій на селі супроводжувалась пересуванням кадрів партійних робітників з міст і районних центрів у колгоспи (Український історичний журнал, 1, 1960, 4); Коріння рослин перешкоджає пересуванню пісків (Фізична географія, 5, 1956, 111); Дорогою війни йшли вдалині силуети машин і гармат. До них [Івана та Уляші] долинала нічна музика таємних пересувань, чи то їм здавалось, поки вони не поснули (Олександр Довженко, I, 1958, 354).
 Засоби пересування — транспортні засоби. Доки десь там штабні писарі сушили собі голови, як оформляти в паперах передачу капітулюючими військами нашій армії засобів пересування.., сірі від дорожньої кіптяви піхотинці з радісним галасом накинулися на остовпілих кавалеристів (Олесь Гончар, III, 1959, 70). Пересування наголосу — перенесення наголосу з одного складу на інший у певних формах слова. Пересування наголосу в двоскладових формах родового (знахідного) відмінка займенників, керованих прийменниками, відбувається у випадках: мене, тебе, себе, але: у мене, у тебе, у себе (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 509).