в означеннях
Тлумачення, значення слова «пересилювати»:

ПЕРЕСИЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕСИЛИТИ, лю, лиш і діал. ПЕРЕСИЛУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. Міряючись силами, переборювати, перемагати, долати кого-, що-небудь.  * Образно. Це ж Гоголь сказав у своєму «Тарасі Бульбі» могутні слова: — Та хіба знайдуться в світі такі вогні, муки і така сила, що пересилила б руську силу! (Максим Рильський, III, 1956, 45);
//  Ставати переможцем у якомусь змаганні, у грі, в суперечці і т. ін. Хто випивав чарку, той мусив покласти на тарілку гроші. Всяк хотів пересилити свого попередника по круговій чарці, й від зелених троячок діло дійшло до прозорих новеньких сотень (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 365);
//  перен. Бути, виявлятися сильнішим за іншого, інших. — Залізницю волами розтягують!.. Мовби два віки зіткнулися тут між собою: вік волів і вік рейок залізних. Хто кого перетягне, хто кого пересилить? (Олесь Гончар, II, 1959, 122).

2. Переборювати опір чого-небудь фізичною силою. Одриваючи ноги від ґрунту, неначе на кожній з них висіло по гирі, Гурій Андріянович і Опара рушили з місця і йшли так повільно, неначе назад їх тягла невидима нить, а вони пересилювали її (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 43);
//  Пристосовуватися, призвичаюватися до незручностей, завад. Ще уважніше подивився [майор] на полковника, пересилюючи скупе освітлення з лойової свічки (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 18);
//  перен., розм. Переборювати труднощі, опановуючи, засвоюючи що-небудь. — Тобі.. теж, коли ти справді так хочеш вчитися в тому технікумі, можна самій підготуватися, наполегливо попрацювати і пересилити ту математику (Василь Козаченко, Сальвія, 1956, 62).

3. перен. Перемагати яке-небудь почуття, якийсь стан і т. ін. З голоду Іван допався був до ковбаси та бринзи, пересилюючи винесену ще з-під батьківської стріхи сором'язливість (Петро Колесник, Терен.., 1959, 69); Доротті пересилила солодку ранкову дрімоту, підвелася і сіла в ліжкові (Іван Ле, В снопі.., 1960, 203);
//  Терплячи що-небудь, переживаючи, справлятися з чимось. А старий мій подивився, Сльози покотились... — Молюсь тобі, боже милий, Господи великий! Що не дав мені загинуть, Небесний владико. Що дав мені добру силу Пересилить горе (Тарас Шевченко, II, 1963, 44). Пересилювати (пересилити, пересилувати) себе [самого] — оволодівати своїми почуттями, бажаннями. [Любов (пересилює себе, перестав плакати, кладе йому руку на плече):] Ні, коханий, не кажи сього (Леся Українка, II, 1951, 58); Защемів жаль, стиснув серце. Данило пересилив себе і радо, щедро потиснув руку вчителеві (Коп, Вибр., 1953, 201); Євгеній пересилував себе і почав усміхатися (Іван Франко, VII, 1951, 272); Трохи повагалася [Христя], але й тут пересилувала себе — до Палажки зайшла (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 63).

4. Перевершувати силу вияву чого-небудь. Пересилюючи гуркіт бою, Крайнюк загукав у чорний отвір землянки (Василь Кучер, Голод, 1961, 166); Старшина Василь Миронович, схилившись над головою писаря.., казав йому щось на ухо, намагаючись пересилити хугу (Степан Васильченко, I, 1959, 127);
//  Перевершувати все інше силою вияву, відчуватися найсильніше, беручи верх над чим-небудь. Тихо, понуро було і в його голові,.. одно бажанне [бажання] пересилювало всі інші: коли б швидше дохопитись спокійного, безпечного, теплого кутика! (Іван Франко, II, 1950, 164); Пішов [Карпо] сміливо, глибоко вдихаючи медовий аромат гречок, що в ту пору пересилював запах найдухмяніших польових трав і квіток (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 34).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 274.

Коментарі (0)